Юридичні консультації

На запитання відповідає медіа-юрист проектів Тернопільського прес-клубу Ігор ФЕДОРЕНКО. «Нещодавно довелося почути від бухгалтера про майнову відповідальність засновників підприємства. Але при реформуванні редакції про це не йшлося. То чи справді ми несемо таку відповідальність?».

– Обсяг матеріальної відповідальності учасників напряму залежить від організаційно-правової форми юридичної особи. Всі її види ми тут розглядати не будемо, бо при реформуванні комунальних редакцій створювалися товариства з обмеженою відповідальністю або приватні підприємства. Останні, маючи статутний капітал, поділений на частки, фактично теж є господарськими товариствами.

За загальним правилом, визначеним в статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями  усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

На запитання відповідає медіа-юрист проектів Тернопільського прес-клубу Ігор ФЕДОРЕНКО.

«У одній з ваших попередніх правових консультацій йшлося про те, що не можна ставити замовні матеріали без відповідної позначки. Зараз іде дискусія, як позначати матеріали про діяльність органів влади. Хтось їх взагалі ніяк не позначає, хтось ставить під рубрику “Офіційно”. Також ми читали роз’яснення  медіа-юристки, координаторки юридичних програм Інституту розвитку регіональної преси Людмили Панкратової про те, що інформацію від влади потрібно маркувати ( щоб читачам було зрозуміло, що це не журналістські матеріали) позначкою «Матеріал виготовлено на підставі договору з…/між…». Проте ми не знайшли відповідних положень у законодавстві. То як же все-таки  треба чинити правильно, публікуючи матеріали, що висвітлюють роботу влади?».

– Офіційна інформація органів державної влади та органів місцевого самоврядування, ство-рена в процесі їх діяльності, доводиться до відома населення в порядку, встановлено-му Конституцією України, Законами України “Про інформацію” та “Про доступ до публічної інформації”, «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації». Але жодне з них, як і Закон України «Про рекламу», не містить зобов’язання робити маркування офіційної інформації органів влади або місцевого самоврядування.

На запитання відповідає медіаюрист проектів Тернопільського прес-клубу  Ігор ФЕДОРЕНКО.

«Чи законно знімати на вулиці чи, наприклад, в приміщенні районної ради людей на телефон, а потім викладати в інтернеті уривки з цього відеозапису зі своїми коментарями?».

– Чинним законодавством України встановлено заборону тільки на таємну зйомку фізичних осіб. Можна робити зйомку за допомогою телефонів, фотоапаратів з функцією відеозапису, різноманітних відеокамер, але не використовуючи спеціальні технічні засоби з вбудованими відео- та фотокамерами.  Адже використовувати спеціальні технічні засоби у випадках, визначених законом, можуть виключно правоохоронні органи. Статтею 195-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації у вигляді штрафу від 3 400 до 8 500 гривень. За незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації статтею 359 КК України передбачено відповідальність у вигляді штрафу від 3400 до 17 000 гривень, або обмеження волі на строк до чотирьох років, або позбавлення волі на той самий строк. У випадку повторності або вчинення злочину групою осіб стаття 359 КК України передбачає суворіші покарання. Як вбачається з вашого запитання, відеозйомка відбувається відкрито в  публічних місцях.

На запитання відповідає медіа-юрист проектів Тернопільського прес-клубу  Ігор ФЕДОРЕНКО.

«До нашої редакції звернулась голова райради з вимогою, щоб ми надрукували оголошення. Договору на висвітлення діяльності з радою у нас немає. Оголошення стосується діяльності районної ради, але зміст викликає певні сумніви щодо його правомірності. Голова ради наполягає на тому, що наша газета зобов’язана надрукувати оголошення, погрожує юридичною відповідальністю. Скажіть, чи можемо ми відмовитись друкувати це оголошення?».

– У випадках, коли хтось каже, що ви щось зобов’язані, прохайте посилань на відповідну норму закону, яка вас зобов’язує це зробити. Немає посилання на законодавство – немає і відповідного обов’язку.

На запитання відповідає медіа-юрист проектів Тернопільського прес-клубу Ігор ФЕДОРЕНКО

«Брала участь у заході, на якому розглядалося нове законодавство про місцеві вибори. Спікер налякав штрафами за порушення, які може допустити газета під час виборчого процесу. Чи не могли б ви роз’яснити, що це за штрафи, бо у Виборчому кодексі я такого не знайшла».

– У Виборчому кодексі засади інформаційного забезпечення виборів, в тому числі і порядок використання друкованих ЗМІ, регламентовано розділом VII. Правила для друкованих ЗМІ майже ніяких змін не зазнали. Для суб’єктів виборчого процесу, згідно із статтею 64 Виборчого кодексу, як і раніше, дії чи бездіяльність засобів масової інформації, інформаційних агентств, їх власників, посадових і службових осіб, творчих працівників оскаржуються виключно до суду шляхом подання позовної заяви. Спікер заходу, про який ви згадуєте, мабуть, мав на увазі проекти Законів України «Про медіа» та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення національної інформаційної безпеки та права на доступ до достовірної інформації”.  Тут треба звернути увагу на п. 4 ст. 49 Виборчого кодексу, в якій зазначено, що: «Нагляд за дотриманням вимог цього Кодексу в частині участі засобів масової інформації та інформаційних агентств в інформаційному забезпеченні виборів, а також при проведенні передвиборної агітації, здійснює Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

На запитання відповідає медіа-юрист проектів Тернопільського прес-клубу Ігор ФЕДОРЕНКО.

«Коли для газет настане обов’язок виконувати Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»?

– Передусім нагадаю, що відповідні вимоги до друкованих засобів масової інформації містяться в статті 25 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»:
«1. Друковані засоби масової інформації в Україні видаються державною мовою. Друковані засоби масової інформації можуть видаватися іншими, ніж державна, мовами за умови, що одночасно з відповідним тиражем видання іноземною мовою видається тираж цього видання державною мовою. Усі мовні версії повинні видаватися під однаковою назвою, відповідати одна одній за змістом, обсягом та способом друку, а їх випуски повинні мати однакову нумерацію порядкових номерів і видаватися в один день.

На запитання відповідає медіаюрист проектів Тернопільського прес-клубу Ігор ФЕДОРЕНКО.

«На одному з тренінгів йшлося про те, що у справах про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації немає відповідної методики для проведення судової лінгвістичної експертизи. Наша редакція є відповідачем у справі, в якій таку експертизу проведено. Можливо, щось змінилося в законодавстві?»

– Ніяких змін поки що не було, тож можна і надалі констатувати, що відповідних методик, на підставі яких би проводилися судові лінгвістичні експертизи у цивільних справах про дифамацію (синонім до визначення «приниження честі, гідності та ділової репутації», немає.

Одним з нормативних документів, який є правовою підставою для проведення судових експертиз, є Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. В цій Інструкції зазначено, що лінгвістична експертиза є видом криміналістичної експертизи. Реєстр методик проведення судових експертиз (знаходиться за посиланням http://rmpse.minjust.gov.ua/), як вбачається з самої назви, містить перелік наявних методик проведення судових експертиз, що пройшли атестацію та були рекомендовані для впровадження в практичну діяльність при проведенні експертиз відповідно до порядку атестації та державної реєстрації методик проведення судових експертиз, затвердженого постановою КМУ від 02.07.2008 №595.

На запитання відповідає медіаюрист проектів Тернопільського прес-клубу Ігор ФЕДОРЕНКO. В цій публікації  – продовження відповіді на запитання, чи може редакція оскаржити відмову на запит  про доступ до публічної інформації.

Отже, в продовження теми оскарження порушення права на доступ до публічної інформації детально зупинимося на зверненні до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, відповідно до пункту 8-1 частини першої статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, мають право складати протоколи про порушення Закону України “Про доступ до публічної інформації”

На запитання відповідає медіа-юрист проектів Тернопільського прес-клубу Ігор ФЕДОРЕНКО.

«Нашій редакції відмовили у наданні  відповіді на запит про доступ до публічної інформації. Чи можемо ми оскаржити відмову?».

– Закон України «Про доступ до публічної інформації» (надалі Закон) є дієвим інструментом швидкого отримання інформації, але інколи ми стикаємося з ситуаціями, коли не отримуємо відповіді на запити. Чинне законодавство надає механізм не тільки оскаржити порушення права на отримання інформації, а й отримати інформацію, зобов’язавши розпорядника її надати.

Запитувач має право оскаржити не тільки відмову в задоволенні запиту на інформацію, а й також:

• відстрочку задоволення запиту на інформацію;
• ненадання відповіді на запит на інформацію;
• надання недостовірної або неповної інформації;
• несвоєчасне надання інформації;
• невиконання розпорядниками обов’язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 України «Про доступ до публічної інформації»;
• інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.