Волинський прес-клуб

На запитання відповідає медіа-юрист проектів Тернопільського прес-клубу Ігор ФЕДОРЕНКО.

У продовження двох попередніх частин консультації стосовно використання інформації з Інтернету, зупинимося сьогодні на поширенні інформації про неповнолітніх.

Використовуючи таку, передусім необхідно дотримуватися приписів чинного законодавства України щодо поширення інформації, яка стосується дітей. Крім вже згаданих у попередніх частинах статей  24, 32 Конституції України та 301, 303, 306 Цивільного кодексу України, слід керуватися наступними нормами:

На запитання відповідає медіа-юрист проектів Тернопільського прес-клубу Ігор ФЕДОРЕНКО.

«На яких умовах друкованому ЗМІ можна використовувати інформацію, розміщену в мережі Інтернет? І яка може бути відповідальність, якщо така інформація виявиться недостовірною?»

– Враховуючи, що питання досить об’ємне, продовжимо відповідь, розпочату в минулій консультації. Отже, використовуючи інформацію з Інтернету, необхідно уникати неправомірного втручання у приватне життя людини. Пересічні громадяни, на відміну від публічних осіб, законодавчо є найбільш захищеною категорією. Лише те, що інформація вже була поширена, не є виправданням її повторного оприлюднення. Для поширення інформації про особу повинен існувати переважаючий суспільний інтерес.

В статті 32 Конституції України зазначено: «Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

На запитання відповідає медіа-юрист проектів Тернопільського прес-клубу Ігор ФЕДОРЕНКО.

«На яких умовах друкованому ЗМІ можна використовувати інформацію, розміщену в мережі Інтернет, і яка може очікувати відповідальність, якщо така інформація виявиться недостовірною?».

– Інформація в мережі є різна: та, яку фізичні особи викладають про себе в різноманітних соціальних мережах, блоги, сайти державних органів та органів місцевого самоврядування, різних підприємств та організацій тощо. Інтернет, як інформаційний і комунікаційний інструмент, є найпоширенішим і найбільшим джерелом щодо збереження та передачі інформації. Якщо виходити з ч. 2 ст.22 Закону України «Про інформацію», де йдеться про наступне – «1. Масова інформація – інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб.2. Засоби масової інформації – засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації», то по суті Інтернет-мережа відповідає такому визначенню. Також про інтернет-ЗМІ згадується в примітці до статті 345¹ Кримінального кодексу України: «Під професійною діяльністю журналіста у цій статті та статтях 171, 347-1, 348-1 цього Кодексу слід розуміти систематичну діяльність особи, пов’язану із збиранням, одержанням, створенням, поширенням, зберіганням або іншим використанням інформації з метою її поширення на невизначене коло осіб через друковані засоби масової інформації, телерадіоорганізації, інформаційні агентства, мережу Інтернет. Статус журналіста або його належність до засобу масової інформації підтверджується редакційним або службовим посвідченням чи іншим документом, виданим засобом масової інформації, його редакцією або професійною чи творчою спілкою журналістів».

На запитання відповідає медіа-юрист проектів Тернопільського прес-клубу Ігор ФЕДОРЕНКО.

«До нашої редакції надійшов запит щодо доступу до публічної інформації з наступними питаннями стосовно певної події: «Чому подія не була висвітлена на шпальтах газети? Чи вважаєте демонтаж фонтану незначною, соціально неважливою подією? Чи плануєте ви висвітлення цієї події в подальшому?» Чи зобов’язані ми відповідати на такі запити?».

– Такий лист можна розглядати як звернення громадянина до редакції. Редакція не належить до розпорядників публічної інформації. Відповідно до статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб’єкти владних повноважень – органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов’язковими для виконання.

На запитання відповідає медіа-юрист проектів Тернопільського прес-клубу Ігор ФЕДОРЕНКО.

«Останнім часом ми все частіше стикаємося з тим, що крадуть нашу інформацію, розміщену в газеті, на нашій сторінці в соцмережі та на нашому сайті. Беруть повністю наш текст, не змінюючи його, і при цьому не посилаючись на джерело – наших журналістів або видання. Оскільки в більшості випадків у нас ексклюзивна місцева інформація, взята з першоджерел, то дуже образливо, що хтось її собі привласнює просто так.

У деяких випадках, виявивши такі неприємні ситуації, ми зверталися до тих, хто вчинив плагіат, і вони вносили зміни в оприлюднену ними інформацію, посилаючись на нас. Розуміємо, що неможливо повністю захистити наше авторське право від недоброчесних «колег», бо фізично неможливо це регулярно відстежувати. Порадьте, будь ласка, як захистити свою інтелектуальну працю від плагіату: в газеті, в соцмережі, на сайті? Який захист існує на законодавчому рівні? Чи доцільно нам розмістити попередження в газеті (в соцмережах, на сайті) щодо обов’язкового посилання на нас при частковому чи повному відтворенні нашої інформації та фото?».