Волинський прес-клуб

На запитання відповідає медіаюрист проектів Тернопільського прес-клубу  Ігор ФЕДОРЕНКО.

«Чи законно знімати на вулиці чи, наприклад, в приміщенні районної ради людей на телефон, а потім викладати в інтернеті уривки з цього відеозапису зі своїми коментарями?».

– Чинним законодавством України встановлено заборону тільки на таємну зйомку фізичних осіб. Можна робити зйомку за допомогою телефонів, фотоапаратів з функцією відеозапису, різноманітних відеокамер, але не використовуючи спеціальні технічні засоби з вбудованими відео- та фотокамерами.  Адже використовувати спеціальні технічні засоби у випадках, визначених законом, можуть виключно правоохоронні органи. Статтею 195-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації у вигляді штрафу від 3 400 до 8 500 гривень. За незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації статтею 359 КК України передбачено відповідальність у вигляді штрафу від 3400 до 17 000 гривень, або обмеження волі на строк до чотирьох років, або позбавлення волі на той самий строк. У випадку повторності або вчинення злочину групою осіб стаття 359 КК України передбачає суворіші покарання. Як вбачається з вашого запитання, відеозйомка відбувається відкрито в  публічних місцях.

На запитання відповідає медіа-юрист проектів Тернопільського прес-клубу  Ігор ФЕДОРЕНКО.

«До нашої редакції звернулась голова райради з вимогою, щоб ми надрукували оголошення. Договору на висвітлення діяльності з радою у нас немає. Оголошення стосується діяльності районної ради, але зміст викликає певні сумніви щодо його правомірності. Голова ради наполягає на тому, що наша газета зобов’язана надрукувати оголошення, погрожує юридичною відповідальністю. Скажіть, чи можемо ми відмовитись друкувати це оголошення?».

– У випадках, коли хтось каже, що ви щось зобов’язані, прохайте посилань на відповідну норму закону, яка вас зобов’язує це зробити. Немає посилання на законодавство – немає і відповідного обов’язку.

На запитання відповідає медіа-юрист проектів Тернопільського прес-клубу Ігор ФЕДОРЕНКО

«Брала участь у заході, на якому розглядалося нове законодавство про місцеві вибори. Спікер налякав штрафами за порушення, які може допустити газета під час виборчого процесу. Чи не могли б ви роз’яснити, що це за штрафи, бо у Виборчому кодексі я такого не знайшла».

– У Виборчому кодексі засади інформаційного забезпечення виборів, в тому числі і порядок використання друкованих ЗМІ, регламентовано розділом VII. Правила для друкованих ЗМІ майже ніяких змін не зазнали. Для суб’єктів виборчого процесу, згідно із статтею 64 Виборчого кодексу, як і раніше, дії чи бездіяльність засобів масової інформації, інформаційних агентств, їх власників, посадових і службових осіб, творчих працівників оскаржуються виключно до суду шляхом подання позовної заяви. Спікер заходу, про який ви згадуєте, мабуть, мав на увазі проекти Законів України «Про медіа» та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення національної інформаційної безпеки та права на доступ до достовірної інформації”.  Тут треба звернути увагу на п. 4 ст. 49 Виборчого кодексу, в якій зазначено, що: «Нагляд за дотриманням вимог цього Кодексу в частині участі засобів масової інформації та інформаційних агентств в інформаційному забезпеченні виборів, а також при проведенні передвиборної агітації, здійснює Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

На запитання відповідає медіа-юрист проектів Тернопільського прес-клубу Ігор ФЕДОРЕНКО.

«Коли для газет настане обов’язок виконувати Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»?

– Передусім нагадаю, що відповідні вимоги до друкованих засобів масової інформації містяться в статті 25 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»:
«1. Друковані засоби масової інформації в Україні видаються державною мовою. Друковані засоби масової інформації можуть видаватися іншими, ніж державна, мовами за умови, що одночасно з відповідним тиражем видання іноземною мовою видається тираж цього видання державною мовою. Усі мовні версії повинні видаватися під однаковою назвою, відповідати одна одній за змістом, обсягом та способом друку, а їх випуски повинні мати однакову нумерацію порядкових номерів і видаватися в один день.