Це – слова героїні фільму “OUTRO” Світлани, сказані нею в лікарняній палаті в останні дні життя.
Чи можемо належно оцінювати власне життя, коли не бачимо загрози йому? Чи навчимося цінувати людей, які нас оточують, любити, наповнювати кожну хвилину буття? Чи зможемо пробачити образи і чи зможемо не ображати? Ключові питання, які виникають під час перегляду.
“Фільм дуже вразив мене. Після перегляду починаєш задумуватися над життям, над своїм ставленням до певних ситуацій, своїми переживаннями”, – написала у відгуку про фільм студентка 2 курсу Луцького педагогічного коледжу.
Життя – це насправді невловима мить. І ніхто не знає, коли воно може зупинитися. “Рак є у кожному з нас, тож питання лише в тому, аби вчасно виявити хворобу. Виділити один день в рік для медогляду може кожен, – зазначила голова Благодійного фонду “СТОПРАК” Марія Адамчук. – Я люблю життя, бо воно – чудове. Зрозуміла це, коли сама лікувалася від раку. Намагаюся багато подорожувати, дізнаватися щось нове і не витрачаю часу на дрібні сварки чи невдоволення. Я люблю свою сім”ю і ціную кожен прожитий день”.
Перегляд фільму і обговорення онко-проблеми відбулося в рамках Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays.uа.
