Що обіцяють політики в своїх виборчих програмах? Чи може виборець зрозуміти, про що вони? Чи існують відмінності в обіцянках і скільки в них конкретики? Про це – чергова передача Волинського прес-клубу і Волинської ОДТРК циклу «Ваш вибір: обирайте свідомо». Гості студії – журналіст інтернет-видання «Волинський інформаційний портал» Анна Єкименко і голова ВОГО «Асоціація розвитку туризму Волині» Юрій Моклиця. Ведучий – Олег Криштоф.
– Вітаю! Якщо ви не впевнені у завтрашньому дні, переживаєте за долю країни, рекомендую почитати передвиборчі програми кандидатів і партій. Думаю, вони вас переконають, що все буде гаразд. І думаю, цим документам варто вірити: не можуть наші політики так немилосердно брехати. Про це сьогодні й поговоримо. Також пропоную відповісти на питання: «Чи впливає на ваш вибір зміст програм кандидатів і партій?»
- так, впливає
- ні, не впливає
- не цікавлюсь програмами
Наше інтерактивне опитування не є соціологічним опитуванням: воно відображає думку лише частини глядацької аудиторії.
Отож, пропоную розпочати з того, наскільки доступні програми для виборців і що нині модно писати у виборчих програмах
Анна Єкименко: Насамперед варто зауважити, що наші кандидати-мажоритарники вирішили зекономити саме на програмах, хоча в більшості європейських країн саме вони є вирішальними у виборі того чи іншого кандидата. Були витрачені кошти на біл-борди, а не на програми, і знайти їх також не легко, бо навіть в агітаційних наметах немає програм, тому треба звертатися до сайту ЦВК і там їх читати. Якщо ж говорити про самі програми, то написані вони здебільшого однаково. Це – публіцистичний стиль, де переважають загальні обіцянки: доступне житло для молоді, забезпечення першого робочого місця для молодих людей, реформування галузі ЖКГ, медицина, освіта… Фактично те, що людям болить і, звичайно, пенсії людям похилого віку.
– Пане Юрію, чи багато програм Ви змогли прочитати?
Юрій Моклиця: Не всі. Для мене показником є рейтинг кандидата, наскільки я його знаю і впізнаю прізвище. А якщо я ні про людину, ні про програму нічого не знаю, то мені як виборцю такий кандидат не цікавий. Тому для себе я зробив підбірку найрейтинговіших і найвідоміших кандидатів – а це більшість із тих, хто балотується по мажоритарних округах, – і перечитав. Обходив усі намети і далеко не з першого разу, а в деяких випадках загалом не вдалося отримати програму.
– А чи помітно у виборчих програмах чіткий розподіл на ліві, праві і центристські партії?
Юрій Моклиця: Дещо таке помітив. І це як у позитивному, так і в негативному значенні. Наприклад, є кандидати абсолютно по всіх мажоритарних округах, які на 100% дублюють програму своєї партії. Я вважаю це негативом, тому що ти – мажоритарник, балотуєшся від людей, представляєш інтереси людей і маєш хоч якось відобразити в своїй програмі якусь діяльність, бо чим займається партія – це інша програма, я її прочитаю і зроблю висновки. Хочеться все ж таки почути особисте бачення кандидата. З іншого боку, є політичні партії, які пропонують своїм кандидатам уніфіковані програми. Тобто, перша частина, яка стосується партії, у них ідентична, а друга частина вже стосується конкретно їхньої діяльності і конкретно їхнього округу. Тобто, вони уточняють місця, об’єкти, райони, що саме хочуть зробити. І приємно, що вони відрізняються.
– А про що пишуть кандидати-мажоритарники?
Анна Єкименко: Як на мене, легше писати, коли ти – самовисуванець. Бо, як Юрій уже сказав, ти тоді відірваний від партії, маєш більше можливостей, аби висвітлити свою діяльність. Але, на превеликий жаль, майже все дублюється. І оскільки я прочитала всі 72 програми, відзначу: прикро те, що 5 із них ідентичні у всіх виборчих округах. Тобто, люди взяли гарну програму, в якій ішлося про ринок землі, ціни на молоко і інші важливі товари для мешканців цих місцевостей, не перероблюючи її.
– Це – ідентичні тези чи повністю програми?
Анна Єкименко: Це абсолютно ідентичний текст, можлива лише зміна пунктів місцями. Кандидати навіть не витратили час, а мабуть – стягнули з Інтернету чиюсь програму і присвоїли собі. Із 72 програм я би виділила лише три, у яких розписано план дій.
– Якщо взяти мажоритарників, у більшості програм вони пишуть про турботу про свій округ. Якщо вони будуть виконувати ці обіцянки, чи не зашкодить це роботі Верховної ради і країни, коли стануть депутатами.
Юрій Моклиця: Я вважаю, що це – необхідний атрибут їхньої діяльності, тому що це – завдання мажоритарника – відображати інтереси регіону. Хто ж тоді за нас потурбується у Верховній Раді, якщо не ті кандидати, яких ми обираємо. Тому, мені здається, тут важливо поєднати, бо є партійна робота і дисципліна, а є обов’язково й елементи місцевого округу. Тут би я зауважив, що в програмах мало на це звертають увагу. Але депутат – статусна особа, і мені як виборцю хотілося б його частіше тут бачити. Бо я, коли організовую якийсь захід, маю дуже багато зусиль докласти, аби забезпечити йому певний рівень. Достатньо присутності одного депутата Верховної Ради, і це абсолютно міняє статус події, її результативність і продуктивність. Якщо я бачу, що в якогось кандидата є певний напрямок, зокрема – розвиток туризму, і він стає депутатом, я матиму до кого звернутися за допомогою. До Києва достукатися дуже важко: вертикаль влади – це дуже велика прірва, і якраз мажоритарними можуть її скоротити.
– Напевно, більше тексту в рекламі і програмах кандидатів у народні депутати займає не так проблема розвитку того чи іншого регіону, як соціальні питання. Якщо вірити кандидатам-політикам, скільки ми будемо заробляти після виборів?
Анна Єкименко: Найрейтинговіше, що мені вдалося побачити в програмах, це: середня стипендія – 3000 гривень, середня заробітна плата – 10 000 гривень, а пенсія – 6000 гривень. Але, на превеликий жаль, не показано, звідки ці кошти будуть братися. І фактично – це проблема всіх кандидатів, які обіцяють, але не пояснюють механізму, лише в деяких документах можна було знайти шляхи фінансування або реалізації тієї чи іншої обіцянки.
– А чи немає кандидатів, які кажуть, що справді, українська економіка не дозволяє зараз суттєво збільшити соціальні видатки і ми цього не будемо робити?
Юрій Моклиця: Я не зустрічав. Тут або уникають цього питання, або… Я чув, що мінімальна зарплата має бути 2 400. Не зрозуміло, звідки вона береться і як буде сформована.
Анна Єкименко: Зацитую одного кандидата, який чесно заявив: «Я не обіцяю вам, що сам вирішу всі проблеми, але запевняю, що постійно буду захищати та відстоювати інтереси виборців свого округу в першу чергу». Тобто, він не дає пустопорожніх обіцянок, зокрема – про великі зарплатні чи пенсії.
– Щодо того, чи вказують кандидати механізми… Як ви вважаєте, наскільки українці, які чують ці обіцянки, на них реагують і готові голосувати за кандидата, який обіцяє багато, але не дає механізмів збільшення цих соціальних видатків?
Юрій Моклиця: Для себе я відокремив категорії кандидатів. Наприклад, кандидати з вагомими статками. Їхні програми більше нагадують програми не кандидатів у депутати, а кандидатів-благодійників: збудуємо, виділимо кошти… Я розумію, що кошти є, але будуйте програму і спілкуйтеся з виборцями відверто: в мене є гроші, я хочу поділитися, але для цього треба стати депутатом.
– Збудувати вони обіцяють своїм коштом, чи за кошт державного бюджету?
Юрій Моклиця: Про це не сказано конкретно, але, зважаючи на їхні матеріальні статки і те, яким чином вони будували свою кампанію, висновок логічний. Як вони мають це робити, мені як виборцю легше зрозуміти, якщо за власні кошти.
– Пані Анно, як Ви вважаєте: позицію пана Юрія поділяє більшість виборців, люди задумуються над тим, як будуть реалізовувати свої обіцянки кандидати?
Анна Єкименко: У нас в державі не настільки висока правова культура, тож люди не завжди знають і механізм розподілу державних коштів, і ті самі субвенції, які виділяються на область… Відповідно, я не думаю, що всі замислюються над тим, як це буде виконано, тому що кандидат переконливо говорить… Виборець будує свій вибір на емоціях. Є кілька програм, які будуються не на цифрах, а на тому, які законопроекти будуть підготовлені чи вже винесені на розгляд Верховної Ради. На мою думку, ці аргументи звучать більш переконливо, ніж обіцянки зарплати в 10 тисяч гривень.
– Напередодні виборів про це не говорять, але чи є в програмах кандидатів такі речі, як скорочення соціальних пільг, пенсійна реформа, збільшення пенсійного віку, земельні питання треба ставити?
Юрій Моклиця: Є в окремих кандидатів. Усі ці питання, які Ви назвали. Зокрема – зменшити пенсійний вік для жінок до 55 років, налагодити ринок земельних відносин… Але це – лише в окремих кандидатів. Мало хто ризикує на серйозні кроки. Є навіть елементи повернення назад, наприклад – відновлення мережі фельдшерсько-акушерських пунктів.
Анна Єкименко: Дуже багато кандидатів будували свою програму на відміні всіх реформ, які відбулися останнім часом: пенсійної реформи, податкового кодексу, реформи освіти. Можливо, вони користуються принципом, що все нове – це добре забуте старе. Щодо ринку землі, то у всіх кандидатів у депутати по Володимир-Волинському округу це питання згадується, але лише один із них за ринок землі.
– Ще донедавна всі говорили, що країні потрібні реформи, потрібно щось змінювати. І це було лозунгами партій. Сьогодні виходить так, що реформ ніхто і не пропонує. Раніше ще вектор зовнішньої політики був вагомою картою. Тоді одні казали, що нафта нас погубить, інші – що врятує. Сьогодні менше про це чути. Чи справді неактуальне це питання?
Юрій Моклиця: Тут більш чіткий акцент стоїть на євроінтеграції, враховуючи географічне розташування і специфіку регіону. «Європейське місто», «європейський підхід», «європейська політика», «євроінтеграція» – це слова, які майже у кожній програмі звучать. Якщо згадується про Росію, то мова йде про рівні умови співпраці.
– А про НАТО не говорять?
Юрій Моклиця: Ні
– Чому питаю… Це суперечливе питання, а європейська інтеграція влаштовує всю країну
Юрій Моклиця: Це не конфліктна позиція.
– Пані Анно, Ви на сторінках свого інтернет-видання аналізували програми багатьох кандидатів. Яку обіцянку Ви б назвали найбезглуздішою?
Анна Єкименко: Це – повернення коштів олігархами, які вони накрали в українців, у держбюджет. Особисто я знайома із законом про державний бюджет. Механізм, як вони будуть відбирати кошти в олігархів, звідки знатимуть, що вони їх вкрали, і яке це буде джерело наповнення бюджету, для мене залишається загадкою. Іще одне – це скорочення Верховної Ради до 100 осіб. У міській раді – 50 осіб, в обласній – 80, тому 100 у Верховній – для мене нонсенс.
– Все ж, якби кандидат написав механізм, це була би досить цікава програма.
Пропоную підбити підсумки нашого опитування. Нагадаю, що це – не соціологічне дослідження, воно відображає думку лише частини нашої глядацької аудиторії. Отож, до нас зателефонувало 26 глядачів. Із них 13 кажуть, що так, зміст програми вплине на їх голосування в день виборів, 3 голоси каже, що не вплине, і 11 глядачів загалом не цікавляться виборчими програмами. Коротко – як ви оцінюєте результати інтерактивного опитування і чи вплине на ваше голосування зміст виборчих програм?
Юрій Моклиця: На превеликий жаль, для мене програма – питання другорядне, тому що мене більше цікавить, на чиєму боці буде той чи інший кандидат. Крім того, програми – це речі дуже неконкретні.
Анна Єкименко: В принципі результати опитування підтвердили, чому кандидати в депутати не хотіли витрачати кошти на програми. Хоча дуже шкода, бо саме на цьому повинен будуватися вибір суспільства.
_________
Передачі циклу «Ваш вибір: обирайте свідомо» виходитимуть у прямому ефірі щовівторка у рамках спільного проекту Волинського прес-клубу та Волинської ОДТРК «Зроби свій вибір – проголосуй!», підтриманого Посольством США в Україні. Запрошуємо всіх небайдужих волинян до переглядів і участі в інтерактивному опитуванні.
