Що таке «джинса»/«політична джинса», як її вирізнити серед маси інформаційних повідомлень, чи існує відповідальність за розміщення замовних матеріалів, наскільки «джинсовими» є волинські медіа і за ким вибір – в ефірі чергової передачі циклу «Ваш вибір: обирайте свідомо» на телеканалі «Нова Волинь». Гості студії – доцент кафедри Інституту філології та журналістики Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки Оксана Теребус, заступник голови правління Волинського прес-клубу Богдана Стельмах, прес-секретар ГМ «ОПОРА» у Волинській області Марія Доманська. Ведучий – Олег Криштоф.
Інтерактивне опитування
Чи помічали ви приховану політичну рекламу у волинських ЗМІ?
– так, дуже часто
– так, інколи
– ні
– Вітаю! Уявіть ситуацію: зайшли Ви в кафе, замовили чаю, а вам у додаток до чаю принесли велику порцію гірчиці. Щось схоже напередодні виборів відбувається в українському медіа-просторі. От, наприклад, вмикаємо телевізор, щоб подивитися новини, а нам в додаток пропонують велику порцію відкритої реклами і прихованої. Це проблема, і сьогодні спробуємо розібратися з її масштабами.
Пані Богдано, наскільки суттєво змінюється наповнення ефіру, друкованих площ медіа напередодні виборів?
Богдана Стельмах: Звичайно, що наповнені політичною інформацією. Обсяг сторінок друкованих видань зазвичай залишаються такими ж, як і були, але журналістські матеріали, якими були заповнені ті медіа раніше, відходять на задній план і домінує політична інформація.
– Мені часто доводиться брати до рук обласні газети, які ніколи до цього на політиці не спеціалізувалися, а тепер відкриваєш – і зі сторінок дивляться на тебе політики такими добрими очима і щось тобі обіцяють. Пані Оксано, що Ви з цього приводу думаєте?
Оксана Теребус: Так, наші політики спрямовують свої гасла, свої щирі посмішки до громадян, хочуть залучитися їхньою підтримкою і довірою. Мені здається, та й дослідники вже доводять це, що зараз аудиторія не така довірлива до цієї реклами. І хай іще настільки професійно аудиторія ще не може чітко визначити, що це – рекламні обіцянки чогось світлого і хорошого, але більшою мірою пересічні громадяни розуміють, що це – просто гарні обіцянки, елементарні засоби маніпуляції свідомістю, заробляння голосів і галочок у виборчій кампанії.
– Ми сьогодні будемо говорити про таке поняття як «джинса». Це – сленгові слово, але воно часто використовується, журналістам воно зрозуміле і, думаю, багатьом глядачам теж. Але прошу роз’яснити детально, що ми під цим словом розуміємо.
Марія Доманська: Це – політична реклама, але не маркована. Ми знаємо, що законодавство вимагає маркувати проплачену рекламу. У газетах її маркують квадратиками, зірочками, галочками, на телебаченні має бути назва рубрики – «Політична реклама». Це дозволяє звичайному читачу, глядачу, слухачу розуміти, що це – політична реклама агітаційного спрямування і тим самим ідентифікувати, що ця інформація – замовного характеру і відповідно не є журналістським об’єктивним матеріалом.
– А як Ви вважаєте, звертають наші читачі увагу на це маркування?
Марія Доманська: Я думаю, що звертають, але насправді закон не визначає вимоги, яким чином має маркуватися матеріал.
– Тобто, можна малесеньким шрифтом написати, нікому непомітним?
Марія Доманська: Так. Дуже часто вкінці матеріалу може бути малесенька позначка, яку ви можете не помітити і не зауважити, що це – замовний матеріал. Я дуже часто помічаю, що в одній газеті матеріали марковані як замовні, але різного розміру зірочки. Відверто скажу – тке спостерігала у газеті «Волинь».
– От цікаво: газета більше любить того кандидата, в якого велика зірочка, чи навпаки?
Марія Доманська: Ми можемо лише гадати. Головне, щоб дотримувалися законодавства і маркували матеріали як замовні.
Оксана Теребус: Редактор виявився дуже порядною людиною і показав, що це справді замовні матеріали, а не журналістські.
– Я знаю, Волинський прес-клуб робив дослідження використання таких матеріалів у волинських ЗМІ… Чи можете нас коротко ознайомити?
Богдана Стельмах: Наперед хочу зазначити, що в окремих випадках було дуже важко з’ясувати, чи це матеріал джинсовий чи не джинсовий. Скажу чому. Навіть медіа-експерти дуже часто самі не можуть дати однозначної відповіді. Тому що є прес-секретарі, журналісти, які дуже вдало вміють сформувати матеріал і показати його з проблемного боку. І один з критеріїв джинсовості матеріалу – його суспільна важливість, збалансованість – ніби дотриманий. Ми аналізували й електронні засоби масової інформації, й інтернет-видання, і друковані видання. Загалом було проаналізовано близько 630 повідомлень. Можу сказати таке, що порівняно з попередніми виборами ситуація змінилася не надто, хоча є позитивні зміни. Не надто тому, що в друкованих засобах масової інформації так і залишилася тенденція до таких матеріалів. Звичайно, позитивно те, що на початку офіційного старту виборчої кампанії друковані видання меншою мірою позначали заможність матеріалів, але от уже до середини серпня кількість маркованих публікацій збільшилася.
– Напевно, більше організацій почало простежувати ефіри…
Богдана Стельмах: Можливо, але я однозначно не можу дати відповіді на це питання. Отже, позитивна тенденція, що по-хорошому вразила – це те, що в інтернет-виданнях, які, по-суті, не належать іще до засобів масової інформації на законодавчому рівні, з’явилися матеріали, які марковані зірочкою. І це насправді тішить. Журналістика, принаймні, починає розуміти, що не можна аж настільки маніпулювати своїм читачем чи глядачем.
– Маріє, знаю, у Вас також є свої спостереження
Марія Доманська: З моменту, коли відбулася реєстрація кандидатів, уся інформація про них трактується як політична реклама. У Ч.3 Ст. 68 Закону України «Про вибори народних депутатів України» зазначено, що «олітична реклама – це розміщення або поширення матеріалів передвиборної агітації за допомогою рекламних засобів. До політичної реклами належить також використання символіки або логотипів партій – суб’єктів виборчого процесу, а так само повідомлення про підтримку партією – суб’єктом виборчого процесу або кандидатом у депутати видовищних чи інших публічних заходів або привернення уваги до участі у таких заходах партії – суб’єкта виборчого процесу чи певного кандидата у депутати. Реклама друкованих видань (газет, журналів, книг), інших товарів та послуг з використанням прізвищ чи зображень (портретів) кандидатів, назв чи символіки партій – суб’єктів виборчого процесу також є політичною рекламою». Я взяла для моніторингу районі засоби масової інформації і здебільшого акцентувала увагу на інформації про кандидатів. Уже від початку виборчої кампанії преса почала різко наповнюватися політичною рекламою і в той же час джинсою. Майже у всіх виданнях з’явилася рубрика «Акценти тижня» від Партії Регіонів, але не всі видання позначили це як політична реклама. В одних ці публікації були повністю маркованими, в інших – анонс на першій сторінці не маркований, а всередині маркований, і найгірший варіант – відсутність маркування. Повідомлення про те, що хтось став кандидатом, теж є політичною рекламою, бо опубліковано матеріал уже після реєстрації як кандидата, а отже – має бути відповідно марковано.
– Пані Оксано, таку річ як «джинса» ми оцінюємо з етичного боку. Чи обмежує щось журналіста, якийсь етичний кодекс?
Оксана Теребус: Українські журналісти можуть керуватися в своїй діяльності двома кодексами – Кодексом професійної етики українського журналіста і Етичним кодексом українського журналіста. В одному десять положень, в іншому вісімнадцять і все ніби чітко прописано, але… норми етики і моралі дуже тонкі, глибоко індивідуальні. Це залежить від того журналіста, який готується брати замовні матеріали. Тобто, в цьому випадку має бути саморегуляція. Вибори мають здатність закінчуватися, а залишиться людина, залишиться журналіст і залишиться його чесне ім’я. У Франції є положення, що за три місяці до виборів і три після заборонено розміщувати замовні матеріали – політичну рекламу. І в принципі це, мабуть, добре, бо журналісти залигаються чесними – перед собою, перед своєю аудиторією.
– …щодо моральних регуляторів журналіста. Якщо він працює на видання, адміністрація якого прихильна до того чи іншого кандидата чи політичної сили, яким чином він може зберегти своє обличчя і не забруднитися?
Богдана Стельмах: Дякую за це питання, бо я дуже хотіла наголосити на тому моменті, що не завжди ми повинні робити акцент на журналістах, тому що існує редакційна політика. А отже – вона диктує правила гри цьому журналісту. З іншого боку – так, журналіст може зробити такий вибір. І цей вибір буде коштувати йому робочого місця. Хоча можливо, що, якщо він не захоче писати замовних матеріалів, редактор скаже – добре, не пиши, хтось інший напише замість тебе. А може бути, що журналіста просто звільнять. Журналіст може визначити свої пріоритети. Якщо є міцний колектив, він може «прописати» певні правила гри у своїй редакції і вже тоді диктувати власнику, яким чином будувати стосунки і свою професійну роботу.
Марія Доманська: Мені хотілося б звернутися до обласних засобів масової інформації, що видання, яке себе поважає, буде не тільки заробляти гроші, а й подавати збалансовану інформацію. Бо іноді може бути стільки намішано політичної реклами, що людині важко зорієнтуватися. Я звертаюся до всіх редакцій – потрібно себе поважати і розділяти своє соціальне значення і заробляння грошей. Я розумію, що засобам масової інформації дуже складно виживати, особливо в регіоні, але не можна все переносити на бізнес. І звертаюся до глядачів, щоб ставали більш гострішими до сприйняття інформації, фільтрували її більше.
– Чи були випадки, щоб журналісти чи засоби масової інформації несли відповідальність за те, що вони рекламували людину чи партію?
Богдана Стельмах: Не існує відповідальності за немарковані матеріали. Є відповідальність депутатів згідно закону «Про вибори народних депутатів України», де зазначено, що вони не мають права розміщувати такі матеріали. І в тій же ж таки статті говориться що і засоби масової інформації не мають права розміщувати матеріали, які не оплачені і не марковані. Але відповідальності такої не існує. Більше того, за кордоном вважається «джинсою» вся інформація, навіть маркована. В такому випадку треба було б усі ЗМІ притягати до відповідальності, але механізму в нас не існує.
– От у Росії за мультфільм «Ну, постривай!» також може бути відповідальність, його тепер обов’язково маркувати, бо він неначе б то пропагує насильство. І в нас також є норма, де ЗМІ зобов’язують маркувати фільми. А виходить, що маніпулювати людьми у нас в країні дозволено.
Марія Доманська: Просто закон не визначає маркування маніпуляції. По-друге, закон може забороняти, але не визначати міру покарання.
Оксана Теребус: Тут навіть є навіть інша сторона медалі. В законодавстві добре прописано, що коли журналіст кандидата в депутати покаже не зовсім із позитивного боку, то може бути позов за образу честі і гідності. Тобто, депутати мають право якісь компенсації вимагати від журналістів, але не навпаки.
– Пропоную підібити підсумки нашого інтерактивного опитування. Нагадаю, що це – не соціологічне дослідження. Воно відображає думку лише частини нашої глядацької аудиторії. Отож, до нас зателефонувало 47 глядачів. Із них часто помічали приховану політичну рекламу у волинських ЗМІ 37, інколи помічали – 7 глядачів і жодного разу не помічали політичну рекламу 3 глядачі. Як ви розцінюєте такі результати інтерактивного опитування?
Марія Доманська: Перед виборами всі засоби масової інформації будуть наповнені «джинсою». Можливо, з часом вони будуть розвиватись, еволюціонувати і підвищувати якісний рівень.
– Мені здається, добре, що глядачі, – принаймні,і які до нас зателефонували, – вміють виявляти приховану політичну рекламу. Сподіваюся, що всі це будуть бачити, і тоді маніпулювати нашою свідомістю ніхто не буде.
_________
Передачі циклу «Ваш вибір: обирайте свідомо» виходитимуть у прямому ефірі щовівторка о 21.00. у рамках спільного проекту Волинського прес-клубу та Волинської ОДТРК «Зроби свій вибір – проголосуй!», підтриманого Посольством США в Україні. Запрошуємо всіх небайдужих волинян до переглядів і участі в інтерактивному опитуванні.
