Понад 70 показів і 4 тис. глядачів – результати цьогорічного Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, що відбувся на Волині вшосте. Про це йшлося 15 грудня під час підсумкової прес-конференції регіонального оргкомітету, що відбулась у Волинському прес-клубі.
Як зазначила координатор Мандрівного фестивалю Богдана Стельмах, такий результат став можливим завдяки надійній співпраці з багаторічними партнерами, появі чималої кількості нових (зокрема – у районах області) й інформаційній підтримці волинських медіа.
Так, цьогоріч фестиваль побував у більшості шкіл, коледжів і вузів Луцька, а також уперше – у навчальних закладах Старої Вижви, Локач, Рожищ, Ковеля та с. Залізниця Любешівського району.
Найбільше запитів на демонстрацію отримало два фільми – “Лізо, ходи додому!” і “Євромайдан. Чорновий монтаж”. І це не дивно, адже тема Революції гідності та свободи є для українців основною цьогоріч, а фільм про маленьку Лізу змушує зазирнути собі в душу.
Загалом документальне кіно важке для сприйняття, бо це – не авторський домисел, а життя “тут і зараз”. Воно змушує думати, аналізувати, робити висновки, бачити порушення прав людини і і шукати нові відповіді на питання. Дуже часто – це злам звичної картини світу і зміна свідомості, бо часто, перебуваючи в тій чи іншій зоні комфорту, ми просто не помічаємо і не уявляємо іншого життя…
Ось кілька відгуків наших глядачів:
- “Ніколи не думала, що біженці є таким серйозним питанням сучасного світу. Раніше я не знала, що існують установи, які допомагають існувати людям, котрим відмовили в статусі біженця. Біженець – це не життя в раю, це – життя в “коробці” (студентка 3 курсу ЛНТУ про фільм “Життя в раю: нелегали по сусідству”)
- “Фільм дуже тяжкий. Але він дає чітко зрозуміти, як потрібно жити. Фільм викликав різні емоції: жаль, печаль, сльози, незадоволення, тощо. Робіть, будь ласка, побільше таких фестивалів” (студентка 5 курсу СНУ ім. Лесі Українки про фільм “Лізо, ходи додому!”)
- “Добре, що я живу в благополучній сім’ї і ніколи не бачила таких ситуацій, які показані у фільмі. Я була шокована, що є діти, які живуть в злиднях і за якими не доглядають батьки” (школярка луцької спеціалізованої школи №1 про фільм “Лізо, ходи додому!”)
- “Емоції просто зашкалюють. Я аж заплакала. Під час перегляду пообіцяла собі, що ніколи не стану такою мамою, як мати Лізи. Дуже дякую за чудовий фестиваль!” (школярка Луцької гімназії №4 ім. Модеста Левицького про фільм “Лізо, ходи додому!”)
- “При перегляді фільму серце пронизує туга і водночас гордість за те, що ми живемо в іншій країні, за те, що наш дух неможливо зламати, що кращі сини України безстрашно йшли в бій, покладали своє життя заради кращого майбутнього” (студент Волинського технікуму НУХТ про “Євромайдан. Чорновий монтаж”)
- “Воля, нескореність і бажання жити краще вражає… Велике спасибі за те, що допомагаєте пізнати правду! Хочу побажати вам, щоб фільмів із таким змістом було якомога менше” (учень Луцької ЗОШ №3 про “Євромайдан. Чорновий монтаж”).
«Коли бачиш, як змінюється діти від початку до кінця фільму, бачиш їхні розумні очі, чуєш не менш розумні запитання і коментарі, – розумієш, що усе це ти робиш не даремно», – зазначила Богдана Стельмах.
Своїми враженнями поділились і інші представниці команди Мандрівного фестивалю. Зокрема, голова ВОГО “Центр ефективної комунікації” Олена Ковальчук розповіла про цікаві дискусії в школах і вищих навчальних закладах, які стосувалися теми Євромайдану, ролі громадянського суспільства й кожної людини зокрема в сучасних процесах. Наскільки результативною стала Революція гідності? Чи змінилося суспільство? Який вибір ми робимо сьогодні і зараз, аби не було нових жертв? Чи контролюємо ми владу і чи знаємо, чого від неї вимагати?
“Ми маємо говорити з людьми, маємо вчити їх думати, аналізувати, – зауважила журналістка і модераторка фільмів Мандрівного фестивалю Ірина Мусій. – Я переконана, що якби захоплення України почалося із Заходу, в нас на Волині теж було би повно “ватників”, зрадників і втікачів. Бо люди не хочуть мислити – переконалася в цьому ще під час виборчої кампанії. Документальне кіно змушує людей думати і аналізувати. А в теперішній українській реальності це надважливо”.
Задля розвитку критичного мислення. підвищення рівня поінформованості та правової грамотності команда фестивалю буде спонукати освітні і культурні заклади відкривати кіноклуби медіа-просвіти з прав людини. На разі такий кіноклуб відкрився в листопаді у Луцькому педагогічному коледжі. В найближчому майбутньому вони запрацюють у Ковельській виховній колонії для неповнолітніх, Юридичному факультеті СНУ ім. Лесі Українки і Залізницькому НВК Любешівського району.
________
Оргкомітет Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA на Волині дякує всім партнерам за допомогу в організації показів, а медіа – за інформаційну підтримку:
Партнери-організатори:
- ВОГО «Центр ефективної комунікації»
- Волинська державна обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олени Пчілки
- Волинська обласна бібліотека для юнацтва
- Волинський інститут економіки та менеджменту
- Волинський технікум НУХТ
- Інститут філології та журналістики СНУ ім. Лесі Українки
- Кав’ярня «CoffeIn»
- Ківерцівський медичний коледж
- Клуб культури № 3
- Ковельський медичний коледж
- Коледж технологій, бізнесу і права СНУ ім. Лесі Українки
- Луцька філія медичного коледжу «Монада»
- Луцький базовий медичний коледж
- Луцький міський центр соцслужб для сім’ї, дітей і молоді
- Луцький педагогічний коледж
- Палац культури м. Луцька
- Студентська рада СНУ ім. Лесі Українки
- Управління державної пенітенціарної служби у Волинській області
- Юридичний факультет СНУ ім. Лесі Українки
- Школи, ліцеї, гімназії м. Луцька
Медіа-партнери:
- Інтернет-видання «Волинський інформаційний портал»
- Інтернет-видання «ВолиньPost»
- Інформаційне агентство «Волинські новини»
- Сайт Луцька «Луцьк.еu»
- Радіо “Луцьк”
а також інші медіа, які долучилися до інформаціного супроводу – “Слова Волині”, “Громадське. Волинь”, Волинське телебачення.
Зустрінемося на фестивалі наступного року!
